Макс Мірошниченко
Про історичні артефакти

На самому південному кінці острова Хортиця є заповідник «Дніпрові плавні». Порослі лісом пагорби межують із озерами та очеретними хащами. Але цінність цього заповідника не лише у унікальності таких пейзажів у наших степах…

Справа у тому, що «Дніпрові плавні» — це єдиний вцілілий і дуже маленький шматочок легендарного Великого Лугу — місцевості, де розміщалися козацькі Січі. Зараз ця територія повністю затоплена Каховським водосховищем. І лише на Хортиці лишився невеликий «огризок» цього ландшафту.

Дивлячись на оце все, якісь далекі карикатурно-шароварні козаки виходять зі сторінок пожовтілих книг і перетворюються на цілком виразних вояків, розвідників, які вміло влаштовують засідки на ворога, сповільнюють його пересування чисельними засіками та контролюють його рух із численних «секретів».. Тепер зрозуміло якого чорта їх не могли впродовж кількох століть викинути з Великого Лугу поляки, москалі та татари. Лише у «Дніпрових плавнях» роту наших солдат ворожа армія без якихось тепловізорів та засобів нічного стеження могла би шукати вічно. І та рота нормально могла би харчуватися рибою та звіриною (тут ще бігають дикі кабани).

А уявіть собі оці зарості, посічені озерами та сотнями рукавами Дніпра на території нинішнього Каховського водосховища. Не дивно, що саме тут кілька тисяч козаків розміщали свої січі, які могли легко «переїзджати» щойно перший козачий «секрет» засіче ворога ще на вході до Лугу.

Уявіть собі, після виступу гетьмана Мазепи проти Петра І, московський цар організував каральну експедицію аби зруйнувати Запорізьку Січ. Аби її знайти та зачистити, територією Великого Лугу 3 тижні! блукали 2 кінних! та 3 піших! піхотних полки.

Сучасне найвужче місце Каховського водоймища між Нікополем та Кам’янкою — десь в районі 10 км. В ті часи у цьому ж місці Великого Лугу ті 5 полків могли б розміститися так, щоб кожен солдат був у полі зору свого сусіда. І лише таким чином їм вдалося зруйнувати Січ та засіки запорожців. Ну і звісно ж, не надовго.

P.S. Звичайній людині дуже важко сприймати історію без контакту із артефактами та пам’ятками. Тому нібито козацька нація може скільки завгодно друкувати книжки про оте шароварне бла-бла-бла і зовсім нормально миритися із агресією ворога